Давайте боротися разом!

До основних пріоритетних напрямків роботи управління захисту економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України належить протидія корупції та хабарництву. Далі

Кочівля пасік, як уникнути порушень закону

Щоб уникнути порушень закону та не виходити за межі його дії в першу чергу слід знати сам закон яким керується вся галузь бджільництва, і супутні закони які тим чи іншим чином пов’язані з ним.

На сьогодні законами для бджолярів є : Закон України «Про бджільництво», «Інструкція щодо попередження та ліквідації хвороб та отруєнь бджіл», при кочівлі потрібно враховувати Закон України «Про ветеринарну медицину», «Ветеринарно санітарні правила перевезення тварин, птиці, риби, і сировини тваринного походження автомобільним транспортом», при обробці господарствами посівів медоносних культур і не тільки «державні санітарні правила ДСП 8.8.1.2.001- 98  «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» та “Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”, ДСП 8.8.1.2.-001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів в народному господарстві», при розміщенні в лісових масивах враховувати «Лісового кодексу України», Закон України «Про оренду землі».

На перший погляд законів нібито і забагато щоб тримати пасіку а тим більше щоб десь кочувати. Але це не так і страшно як здається. З усіх цих законів в більшості випадків користуються лише декількома статтями з кожного з них і в окремих випадках. Але декілька цих статтей необхідно знати не тільки тим хто кочує, а й тим до кого кочують. Бо як заходить мова про відповідальність за порушення закону то незнання закону не звільняє від відповідальності ( ст.68 Конституції України).

Отже в першу чергу в цій статті піде роз’яснення для тих на чию територію приїхала кочова пасіка ( конкретно сільські та селищні голови ), в другу чергу для тих хто їде, але наголошуємо ще раз – для тих на чию територію приїхала кочова пасіка, бо хто займається бджільництвом закони знають, та теж ними нехтують, а згадують лише тоді коли виникають якісь оказії.

Отже – як говориться в «Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл» п. 3.4. – Представники обласних контор бджільництва і товариств бджолярів-аматорів попередньо визначають господарства і кількість бджолиних сімей, які підлягають перевезенню, встановлюють у головного лікаря ветеринарної медицини району благополуччя району щодо хвороб бджіл, при яких вводяться карантинні обмеження, та можливість перевезення на медозбір і запилення. У районах, куди передбачається вивезти бджіл, вибирають місця для розміщення пасік, з урахуванням потреби їх віддалення одна від одної й від місцевих пасік на відстань не менше 3-5 км, з’ясовують ветеринарно-санітарний стан місцевих пасік і джерел водопостачання.

п.3.5. – Дозвіл ( ветеринарне свідоцтво, довідка, зазначені у пункті 3.6 цієї Інструкції) на перевезення бджолосімей, медозбір і запилення сільськогосподарських культур у середині адміністративного району дає головний лікар цього району, а під час перевезення в інші райони – ветеринарний орган області. Міжобласні перевезення проводяться за узгодженням із відповідними управліннями ветмедицини областей.

П.3.6. – Власникам бджолосімей, що перевозяться видається у встановленому порядку ветеринарне свідоцтво за формою №1 ( при перевезенні у межах адміністративного району довідку), яке підтверджує благополуччя пасік і місць їх вивозу щодо заразних хвороб бджіл.

П.3.10. – Після прибуття в район медозбору для запилення бджоляр зобов’язаний пред’явити в орган державної ветеринарної медицини району ( міста ) ветеринарне свідоцтво і ветеринарно-санітарний паспорт пасік.

Отже, виходячи з пунктів що прописані в Інструкції для дозволу на розміщення пасіки на території селищної ради навіть на запрошення власників земельних угідь ( фермерами , орендарями, господарствами ), свої дії потрібно узгоджувати і враховувати наявність пасік що знаходяться на території села. Адже якщо фермер хоче запросити для запилення культур, то землі знаходяться на території сільської ради, і він зобов’язаний скоординувати свої дії з сільським головою, а той в свою чергу має володіти ситуацією про наявність пасік на території, і визначають оптимальне місце для розташування кочової пасіки з урахуванням всіх перелічених законів та інструкцій. В свою чергу господар пасіки отримує письмове запрошення від господарства на запилення культур, а також довідку від сільського голови що той в свою чергу дає дозвіл на розміщення пасіки для запилення з урахуванням та дотриманням вищезазначених пунктів та законі. Далі пасічник звертається до управління ветеринарної медицини свого району для отримання дозволу на кочівлю ( ветеринарне свідоцтво чи довідка). Управління проводять свою роботу та надають дозвіл або ж відмовляють у наданні, обґрунтовуючи свою відмову ( з’ясовують благополуччя району, проводять карантинування пасіки, погоджують перевезення).

При проходженні такої процедури унеможливлюється виникнення спірних ситуацій щодо незаконного розміщення пасік, розміщення на перельоті пасік, завезення з бджолами інфекційних захворювань в благополучний район чи кочівлю в неблагополучний пункт.

Але попри цього кожен пасічник на території сільської чи селищної ради має бути зареєстрований в органах місцевого самоврядування та мати ветеринарно-санітарний паспорт пасіки .

Управління Держпродспоживслужби в Олександрівському районі
Телефон для довідок 3-20-65