Матінко моя єдина! Ти для мене цілий світ!

    Мама… В усі часи, всі народи пов’язували з нею найсокровенніше, возвеличували її як найбільшу святиню. Вона – корінь життя, берегиня роду людського, вона та квітка, промінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ усе ясніше. Не дарма ми кажемо: мати-Вітчизна, ненька-Україна.
    Кожна людина, кожний народ має свої святині. До таких великих святощів кожній людині причисляємо перш за все любов до матері, до тієї, яка дала нам життя, яка нас виплекала, виростила і виховала. Всі турботи, більша частина праці у вихованні дитини, все на плечах ма­тері. Вона для добра своїх дітей віддає усе: болі, труд, сльози, здо­ров’я… Серце свого не жаліє для дитини, для її добра.
    Саме це мож­на з пов­ним правом ска­­зати про меш­­канок Олек­сандрівки – Тетяну Мико­лаївну Будько, Тамару Володимирівну Кузнєцову, Наталію Анатоліївну Буренко та Тетяну Іванівну Безсмолу. Вони не просто мами, вони – багатодітні мами.
    … Коли юна Тетяна ставала на весільний рушник з Анатолієм Будьком, твердо вірила, що її обранець, такий ніжний, турботливий, щирий на слова і добрі вчинки, створить для неї казку подружнього життя. Цю казку, яка перетворилася у щасливу родину, вони пи­шуть ось вже двадцять два роки. І сімейний за­тишок дру­жи­на і чоловік плекають ра­зом – мов з води зросла бать­ківська утіха і помічниця – донечка Оксаночка, яка нав­чається у Дніпропетровському аграрному університеті, під­росли сини-соколята Анд­рійко та Саша, які вже закінчують школу.
    У ласці, добрі, а головне батьківській любові і турботі ростуть і діти Наталії та Сергія Буренків. Щасливі й батьки! І яке ж то не щастя про­кидатися із думкою, що зараз у квар­тирі затупотять сім пар дитячих ніжок, сім пар оченят погля­нуть на тебе, із семи уст злетять найкращі у світі слова «мама» і «тато»?! Бути батьками, де стільки дітей, згодьтеся, нелегко. Та ця тендітна жінка завжди дає всьому лад – в оселі чистота і порядок, на столі – смачні стави, діти доглянуті. Тато має у сім’ї беззаперечний авторитет. Він – захисник, помічник і годувальник.
    Тамарі Кузнєцовій складніше – в ос­новному на її плечах турбота і піклування про виховання п’ятьох дітей. Та вона успіш­но з цим справ­ля­ється: хлоп­чи­ки і дівчатка – чемні, ви­хо­ва­ні, змалку при­в­чені до пра­ці. Вміють вони і готувати, і майст­рувати, і вишивати, тож постійно ра­дують маму та бабусю Валю своїми успіхами.
    У Тетяни та Бориса Безс­молих – троє синів. Батько – великий любитель техніки, ентузіаст, майже все життя присвятив організації у селищі мотоклубу й проведенню мото­кросів. Як справжній патріот, свято шанує пам’ять про геро­їчне минуле нашого народу і докладає максимум зусиль для популяризації патріотичного виховання серед молоді. Мама – спокійна, врівноважена, лагідна і мудра. Вміло поєднавши родину і роботу, вона гідно виховала синів, а в педагогічній діяльності досягла найвищих висот – вчитель вищої категорії, відмінник освіти, автор підручника з географії рідного краю.
    Саме для цих родин звучали найкращі привітання і побажання на міжшкільному святі, присвяченому Дню матері, яке нещодавно пройшло у районному Будинку культури. Їх вітали голова районної ради Василь Скляренко, заступник голови районної державної адміністрації Лариса Нечепоренко, начальник відділу освіти райдерж­адмініст­рації Федір Шаповал, настоятель Свято-Успенської церкви отець Воло­димир.
    Прикладом безмежної мате­ринської любові, вірної дру­жини, яка, мов горлиця, берегла сімейне вогнище, плекала дітей була і Тетяна Хомівна Кузик. Минулого року її не стало, та пам’ять про неї, про її добрі справи і щире серце живе нині у серцях всіх, хто її знав, у пам’яті рідних і синів. Всі присутні у захопленні пере­дивилися відеофільм про цю натхненну берегиню родини. Мабуть, її жіноча мудрість, материнська турбота і стали натхненниками для меншого сина – генерал-майора, науковця, великого мецената Бориса, який у співавторстві з директором Олек­сандрівської школи №3 Людмилою Литвин видав безцінну книгу „Сім’я – мала церква”. Вона розповідає про те, як на сучасному етапі будувати взаємовідносини у православній сім’ї, щоб вони були морально здоровими, довготривалими і щасливими. Тому саме ці книги Борис Кузик та Людмила Литвин з радістю подарували всім присутнім на святі.
 
Кількість переглядів: 106