Реєстраційні системи країн світу

Досвід європейських країн у веденні реєстраційних та кадастрових систем нараховує близько двох сторіч. У кожній країні є свої особливості даних систем.

Для Франції, країни з наполеонівською адміністративною системою, характерним є розділення та тісна взаємодія земельного кадастру і реєстру нерухомості. Кадастр і реєстр є підзвітними Міністерству національної економіки та фінансів. У земельному кадастрі зібрана лише необхідна для цілей обкладення податками інформація, згрупована за земельними ділянками. Нотаріальна база нерухомості Франції включає усі типи нерухомості (квартири, будинки, паркова, землі, комерційні приміщення та промислові будівлі). Параметри до цієї бази вносяться поступово. Туди занесені усі параметри, що стосуються місця розташування, технічних характеристик та цін компонентів власності.

Для Шотландії, як і усіх інших англомовних країн, характерним є більший розвиток системи реєстрації прав, а не земельного кадастру. У Шотландії подібний реєстр називається Земельною книгою, де вписано картографічні дані та права власності на землю. Земельна книга є підзвітною Реєстрам Шотландії,- урядовому закладу, що є відповідальним за складення та ведення записів, відносно власності на землю.

В Англії та Уельсі існує Земельний реєстр з інформацією про права власності на землю, сільськогосподарські кредити, накази та розпорядження, які стосуються землі та інших обтяжень, зареєстрованих на ім'я власника. Реєстрація землі в Англії була введена у 1862 році. Спершу реєстрація була на добровільних засадах. Проте, з 1897 року обов'язковою стала реєстрація землі у межах міста Лондону. З грудня 1990 року обов'язковою стала реєстрація земель по усій території Англії та Уельсу. Реєстр є відкритим і доступним для кожного.

В Еквадорі (до 1991 року точно) та у Гватемалі довгий час існувала державна реєстраційна система з платним нотаріусом. У випадку з Еквадором, реєстраторів по кожному сектору призначав Вищий Суд. У Гватемалі, до періоду перевороту у 1993 році, реєстратор призначався президентом. У Еквадорі ще раніше, до 1990-го року, взагалі не існувало національного закону про кадастр. Хоча, не було жодного ефективного постійного методу або процедури розвитку кадастру. У противагу до таких країн, як Венесуела, де в кожному місті є відділ запису актів цивільного стану, у Гватемалі було лише два таких централізованих відділи.

У Перу процес реєстрації прав власності став легшим, завдяки електронній обробці даних та онлайновому зв'язку між податковою інспекцією і нотаріусами. Такий зв'язок спрощує сплату муніципального податку.

У Данії характерним є тяжіння до створення єдиного, побудованого на основі точних, крупно масштабних топографічних карт, багатоцільового кадастру з централізованим реєстром власності. Створено, переважно, за німецьким зразком реєстраційної системи. З вересня 2009 року система реєстрації нерухомого майна (Цифровий реєстр земель) була повністю переведена у цифровий формат. Реєстр є підзвітним судовій адміністрації.

Болгарія. Подібна реєстраційна система нерухомості та землі має назву "Кадастр і реєстр власності". Кадастр містить інформацію про земельну нерухомість, незавершене будівництво, документи, які підтверджують права або передачу у власність, або зміни (припинення ) права на нерухоме майно, або викупу іпотеки на них. Даний кадастр є підзвітним агентству геодезії, картографії та кадастру.

У Латвії в Державному кадастрі нерухомого майна, знаходяться відомості про розташування власності, витяги з земельного кадастру, район будівель і споруд, реальну вартість майна, сервітути та обмеження, також дані про законного власника або користувача. Даний кадастр підпорядковується Державній земельній службі.

Естонія. Земельна книга країни містить кадастрову інформацію, інформацію про відносини власності, обтяження, обмеження, права користування, іпотеку та інше.

Земельний реєстр Чехії містить кадастрові карти, дані про земельні ділянки, будівлі, квартири та нежитлові приміщення, власників та інших бенефіціарів, правові відносини та інші відносини, передбачені законом. Підпорядковується реєстр чеському Управлінню з геодезії, картографії та кадастру.

Японія, країна Східно-Азійського регіону, має Систему реєстрації нерухомого майна, у якій доступна інформація про фактичний стан майна, включаючи право власності та інші відповідні права. Дана система є підзвітною Бюро з громадянських справ Міністерства юстиції Японії. Так само, як і Система реєстрації та завірення сімейних стосунків, у якій вказано інформацію лише про реєстрацію сімейних стосунків.

Уругвай. У країні прийняли закон про неплатоспроможність, націлений на підтримку проблемних (у фінансовому плані) компаній. На основі даного закону, підприємства виводять у ряд таких, що функціонують. Нова процедура полегшує передачу прав на власність, але згідно з новим законом, переважне право має місто Монтевідео. За період 2008-2009 років загалом процес реєстрації власності став складнішим.       

У Норвегії один Реєстраційний центр контролює декілька різних реєстрів. Центральний реєстр відчуження маркетингу (створений у 2001 році) – призначений для фізичних осіб, котрі відмовляються від отримання безадресної реклами від різних компаній. А компанії, що розсилають рекламу, в обов'язковому порядку повинні звірятися з реєстром. Інформація з реєстру є доступною лише для фізичних осіб.

Реєстр шлюбних контрактів містить інформацію стосовно пунктів договору, що стосуються майна. Реєстр існує з 1981 року. Реєстр лотереї, створений у 2001 році, містить відомості про ігрові автомати та їхнє розташування, лотереї та бінго, організації, що мають дозвіл на організацію лотерей, бінго та ігрових автоматів, а також дозвіл на ігрові приміщення. У Реєстрі мисливців (існує з 1999 року) розміщена інформація про тих, хто має ліцензію для полювання на дичину у Норвегії, відомості про сплату мита за ліцензію на полювання (беруться з Податкового регістру ), дані про річну сплату. До Реєстру дискваліфікованих директорів (з 1991 року) внесено дані про дискваліфікованих (у т.ч. за рішенням суду) директорів, з метою запобігання формуванню нової компанії під їхнім керівництвом або здійснення іншої діяльності в цій компанії.

Іспанія, як і Франція, ще одна з країн з наполеонівською адміністративною системою, володіє Реєстром власності, куди записано права власності на землю, відомості про іпотеку, будь-які угоди, що стосуються прав власності, рішення про визнання недієздатності (смерті і под.) власника, орендатора і т. п. Реєстр актів громадянського стану містить відомості про народження , усиновлення, цивільний стан, смерть, зміну імені, громадянська дієздатність (правова недієздатність, банкрутство, неплатоспроможність), опікунство. Взагалі, в цій країні усі питання, пов'язані з реєстрами, покладаються на Генеральний директорат з Реєстрів та Нотаріусів. Директорат, у свою чергу, є підзвітним Держсекретарю з питань юстиції.

У Литві кадастр об'єктів нерухомості підпорядкований Державному підприємству "Центр регістрів", яке є товариством з обмеженою цивільною відповідальністю і зареєстроване на основі державної власності. Дане підприємство також контролює регістр юридичних осіб, до якого внесена інформація про юридичних осіб, також дані про фізичних осіб, які мають право укладати угоди від імені юридичної особи, разом з їхніми зразками підписів, фінансова звітність, звіти по оцінюванню майна, відомості про правовий статус (банкрутство, реорганізація) і подібне.

У Словенії відомості по землі, у тому числі чи знаходиться земля в іпотеці, дані по власнику знаходяться у Земельному кадастрі. Кадастр підпорядкований Верховному суду Республіки Словенія.

Кадастрові та реєстраційні системи є у кожній з країн Європи. У цих платних системах зареєстровані права на нерухомість фізичних осіб. Крім того, до реєстрів внесено дані про фізичних осіб.

Необхідно звернути увагу на те, що економічні та політичні зміни у європейських країнах, процеси глобалізації, які призводять до активізації ринків нерухомості, зростанню вимог до оперативності, точності та обсягу інформації про нерухоме майно, призводять і до змін реєстраційних систем європейських країн. Перехід від децентралізованої системи ведення системи до централізованої стався з декількох причин. Деякі з них це: автоматизація обліку реєстраційної системи, зростання обсягу та складності реєстраційних бізнес-процесів. Внаслідок цього було сформовано єдині інформаційні ресурси на рівні держави. Конкретні проекти з централізації та автоматизації реєстраційного обліку реалізуються або успішно завершені у Данії, Швеції, Нідерландах та Норвегії. Об'єднання функцій ведення реєстрації прав та картографічної діяльності у рамках однієї організації – одна з найважливіших тенденцій розвитку реєстраційних систем зарубіжних країн.

Найвагомішим проектом міжнародного співробітництва у області систем реєстрації на сьогодні є проект EULIS (European Land Information Service). У проекті беруть участь Австрія, Швеція, Нідерланди, Англія та Уельс, Литва та Ірландія. Основна задача проекту – надати можливість пошуку інформації через Інтернет у режимі on-line по реєстраційним системам європейських країн. Реєстраційні інформаційні системи країн-учасників працюють одночасно у якості постачальників та розповсюджувачів інформації для порталу EULIS

Кількість переглядів: 149