Що потрібно знати про дифтерію

Протягом останніх дев’яти років в Україні щорічно реєстрували поодинокі випадки дифтерії (за винятком 2017 р.). У 2010–2018 рр. загалом зареєстровано 56 хворих на дифтерію, з них 12 дітей та 44 дорослих. Летальних випадків не зафіксовано.

У 2019 р., станом на 29 жовтня, зареєстровано 20 випадків дифтерії, зокрема п’ять підтверджених лабораторно: по одному випадку у мешканців Луганської, Хмельницької, Тернопільської, Закарпатської областей та м. Київ. Із зареєстрованих 2019 р. хворих на дифтерію 19 — дорослі.

Складна епідемічна ситуація щодо даної хвороби склалась внаслідок накопичення значного не вакцинованого прошарку серед населення. Від дифтерії складно, навіть в разі масової імунізації, швидко виробити імунітет.

Дифтерія – це гостра інфекційна хвороба, яка є дуже небезпечною для життя. Збудником дифтерії є бактерії – дифтерійні палички. Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом, рідше – через предмети побуту, іграшки, посуд, білизну. Хвороба проявляється сильним запаленням верхніх дихальних шляхів (у більшості випадків), очей, шкіри. Головною загрозою є не запалення, а токсин, який виробляє збудник дифтерії, через що ураження зазнає серцево-судинна та нервова  системи. Дифтерійний токсин вкрай негативно впливає на міокард, розвиваючи міокардит, також може провокувати інфекційно-токсичний шок, загальну інтоксикацію організму, сильні розлади в роботі нервової системи.

Найбільш вразливі до дифтерії діти від 3 до 7 років, проте заразитися може кожен. Дифтерія підступна ще тим, що ознаки хвороби проявляються не у всіх, і зовні абсолютна здорова людина може бути носієм інфекції та розповсюджувати її, навіть не підозрюючи про це. Інкубаційний період дифтерії складає від 2 до 10 днів.

Симптомами хвороби є:

біль у горлі;

підвищена температура;

наліт на мигдалинах сірого кольору;

осиплість голосу;

ускладнене дихання та ковтання;

висока температура;

набряк слизової оболонки носоглотки;

збільшення лімфатичних вузлів.

Приблизно через тиждень легка форма дифтерії (зазвичай буває лише у щеплених) закінчується видужуванням хворого. Якщо цього не стається, хвороба переходить у важку токсичну форму, яка є вкрай небезпечною для життя. Для токсичної форми дифтерії характерні симптоми: дуже висока температура тіла до 39,5-41,0о С, сильні головні болі, сонливість, апатія, блідість шкіри, сухість у роті, багаторазове блювання, біль у животі, різко виражений набряк мигдалин,  затруднене дихання, гугнявість, значне збільшення шийних лімфатичних вузлів, до яких боляче торкатися. Рідше зустрічаються дифтерія носу, очей, шкіри, які також є дуже небезпечними.

Без введення протидифтерійної сироватки в 50% хворих на гостру токсичну форму дифтерії настає смерть. Та навіть введення такої сироватки не дає 100% гарантії на позитивне закінчення хвороби.

Важливо своєчасно діагностувати хворобу. Адже за своїми клінічними проявами вона схожа на ангіну та інфекційний мононуклеоз. Якщо ви помітили в себе або рідних такі ознаки, не легковажте і не списуйте все на звичайну застуду, а негайно зверніться до лікаря. Що раніше встановлений діагноз, то вищі шанси на одужання.  

Єдиним способом профілактики дифтерії і попередження розвитку небезпечних ускладнень є вакцинація для дітей та і ревакцинація для дорослих.

Держпродспоживслужба застерігає: не варто очікувати епідемії. Пропонуємо кожному дорослому заглянути в свою медичну карту та,  при відсутності там вакцинації  проти дифтерії в найближчі 9 років, зробити щеплення. Відповідно  до Календаря щеплень, затвердженого МОЗ, вакцинацію від дифтерії слід проводити дітям у віці 2,4,6 місяців,повторна вакцинація – через рік, потім ревакцинація у 6 та 16 років. Дорослим людям необхідно робити ревакцинацію від дифтерії кожні 10 років впродовж усього життя, лише тоді можна говорити про захист від хвороби. Тільки за допомогою профілактичних щеплень можна не допусти ти поширення дифтерії в Україні.

Кількість переглядів: 5