Що треба знати про майбутні пенсіі

У визначенні страхового стажу ключову роль відіграє поняття «мінімальний страховий внесок». Це розрахункова величина, яка залежить від мінімальної заробітної плати та ЄСВ – єдиного соціального внеску, який сплачує роботодавець (як нарахування на зарплату працівника).   Розмір ЄСВ визначається у відсотках – нині це 22% від бази нарахування (зарплати).

З  01 січня 2019 року уряд встановив мінімалку в розмірі 4173 гривень, відповідно, мінімальний ЄСВ має складати 918,02 гривні (4173 х 22%). Це і є мінімальний страховий внесок. Для порівняння: на 01 січня 2016 року мінімальна зарплата складала 1378 грн, а мінімальний страховий внесок – 303, 16 грн.

Зрозуміло: роботодавцям не подобається те, що уряд змушує платити більшу суму ЄСВ. Тому бізнес, який звик мінімізувати податки, прагне піти шляхом переведення працівників на 0,5 або 0,75 ставки чи неповний робочий день. До речі, попри застереження пана прем’єра, так вчиняють і деякі бюджетні заклади, хоча уряд обіцяє нещадно карати за такі маніпуляції.

 Питання: Чим обернеться для працівників у майбутньому економія роботодавців, аби вони свідомо вирішували, чи погоджуватися на «нові» умови праці (працювати на 0,5 або 0,75 ставки чи на неповний робочий день)?  

Фактично економія на ЄСВ – це мінус із вашого страхового стажу.    Якщо ви легально оформлені на 0,5 мінімальної зарплати (2086,50 грн), відповідно, роботодавець сплачує ЄСВ у сумі 459,03 гривні – удвічі нижчій за мінімальний страховий внесок (918,02 гривні). Тобто за рік такої роботи вам зарахують лише 6 місяців страхового стажу.   Звертаємо увагу: страховий стаж вимірюється в  місяцях   тобто обраховується пропорційно сплаченим внескам. Працюєте на 0,75 ставки ( і вона дорівнює 0,75 від мінімалки)   отримайте 9 місяців страхового стажу замість 12.

Варто й звернути увагу на такий момент, цитуємо Закон: «Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.» Тобто якщо ви відгуляли тиждень – два за свій рахунок, офіційно маючи мінімальну зарплату  –  це знову мінус страховий стаж. Якщо роботодавець надто захопився економією на ЄСВ, у підсумку працівнику може не вистачити страхового стажу навіть на мінімальну пенсію за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для пенсіонерів).

Ми вже визначилися, що поняття «працювати» і «мати страховий стаж» –не тотожні. Отже, ми говоримо лише про легальне працевлаштування, яке забезпечує страховий стаж. Стаття 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» говорить про те, що на пенсію за віком мають право особи за наявності страхового стажу не менше             15 років. (До речі, Закон було змінено в 2011 році, і нам «накинули» 10 років – до цього потрібно було мати 5 років страхового стажу).

Але для багатьох людей, напевне, стане одкровенням те, що страховий стаж 15 років не дає право навіть на мінімальну пенсію – на рівні прожиткового мінімуму для пенсіонерів. Чому так? Існує поняття «основний розмір пенсії». Для кожної особи він вираховується окремо, за формулою (див. приклад).   Що вищою була зарплата (порівняно із середньою в Україні), то вищим буде основний розмір пенсії. Та якщо людина заробляла мало, її основний розмір пенсії може бути нижчим за мінімальну. Наприклад, основний розмір пенсії людини при мінімальному стажі 15 років склав 840 гривень. У цьому випадку людині трохи доплатять (відповідно до постанови про осучаснення пенсій) – до 949 гривень. Проте ця пенсія далі не зростатиме, скільки б не змінювався прожитковий мінімум для пенсіонерів. Хіба що уряд ухвалить нову постанову та в черговий раз «осучаснить» такі пенсії.

Ні, в цьому випадку працівник цього зробити не зможе.

Мінімальна пенсія – 2019:

– 1497 грн. –  з 01.01.197 р.,

– 1564 грн. –  з 01.07.19 р.,

– 1638 грн. - з 01.12.19 р..

Мінімальна пенсія дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб. Цей показник щороку затверджується Законом «Про Державний бюджет»     

І ось ми з вами підібралися до формул. Спробуємо популярно пояснити на прикладах, скільки «коштують» страховий стаж і ваша зарплата, яку ви отримуєте до виходу на пенсію.  

Формула пенсії П = Зп х Кс, де: Зп – заробітна плата. Кс – коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи. Під поняттям «заробітна плата» мається на увазі не заробіток конкретного працівника, а розрахункова величина, на яку теж є окрема формула.

Формула зарплати Зп = Зс х (Ск/ К), де: Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Ск – сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + … + Кзn); Кз1 + Кз2 + Кз3 + … + Кзn – визначається шляхом ділення фактичної заробітної плати застрахованої особи на величину середньої заробітної плати в Україні за відповідний період у розрізі кожного місяця. Усі помісячні коефіцієнти підсумовуються і діляться на кількість місяців страхового стажу. Виходить середньоарифметичний коефіцієнт заробітку. К – кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Ск/К – це буде коефіцієнт зарплати за всі роки.  

Приклад Чоловік вийшов на пенсію у жовтні 2016 року, має 40 років страхового стажу, тобто 5 років понаднормового стажу. Як уже сказано, для розрахунку береться середня зарплата за попередні три роки – ця сума склала 3 263,6 грн (2013 рік – 2979,46 грн; 2014 рік – 3149,95 грн; 2015 рік – 3661,41 грн). Отже, Зс = 3 263,6 грн; коефіцієнт зарплати (Ск/ К) = 1,2 – тобто ми беремо для прикладу працівника, який за всі роки роботи легально отримував зарплату на 20% більшу, ніж середня в Україні. Підставляємо дані у «формулу зарплати»: Зп = Зс х (Ск/К) = 3 263,6 х 1,2 = 3 916,32 – це та зарплата, яка вплине на розрахунок пенсії. Страховий стаж складає 40 років, або 480 місяців. Визначаємо коефіцієнт страхового стажу Кс = 480/12х100 = 0,4.

Проте, до 01 cічня 2018 року держава “турбувалася” і збільшувала коефіцієнт страхового стажу на 1,35 (з 1 січня 2018 року – на 1). Підставляємо дані у «формулу пенсії» та визначаємо основний її розмір: П = Зп х Кс = 3 916,32 х 0,4х 1,35 = 2114,81 грн.

За кожен рік страхового стажу понад 35 років у чоловіків та 30 років у жінок основний розмір пенсії збільшується на 1% від основного розміру пенсії, але не більше ніж на 1% від мінімального розміру пенсії за віком. Тобто насправді держава штучно обмежує доплату за понаднормовий стаж. У жовтні 2016 року мінімальна пенсія складала 1130 грн, тобто один рік понаднормового стажу нашого пенсіонера коштує – 11,30 коп, за 5 років – 56,5 грн. Таким чином, пенсія склала: 2114,81 + 56,5 грн = 2171,31. Погодьтесь, зовсім мало.  

 Питання: Який заробіток потрібно мати зараз, аби потім розраховувати на пристойну пенсію?

Отже, ще раз уважно подивимося на приклад. У людини не найгірший коефіцієнт зарплати. Але в підсумку вона отримує маленьку пенсію. Якби для нашого умовного пенсіонера взяти цей самий приклад, але з коефіцієнтом зарплати 2, тоді б його пенсія з урахуванням надбавок за стаж склала б  3 119,72 грн. Але чи багато хто отримує зарплату, яка удвічі вища, ніж середня в країні? І навпаки, порахуємо приклад з мінімалкою за такого ж страхового стажу та інших умов. Розрахункова пенсія вийде аж 426 гривень… Тобто жити такому пенсіонеру на мінімалку. Ну, і  по 4,26 коштуватиме кожен рік його понаднормового стажу: 1247+4,26х5=1268,3 грн. 319,7 грн – різниця між пенсією працівника із зарплатою вище за середню (на 20%) та того, хто працював на мінімалку, за умови, якщо вони вийшли на пенсію одночасно – в жовтні 2016 року.  

Підсумок 1. Мінімальна пенсія дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, прожитковий мінімум затверджується щороку законом України «Про державний бюджет». Зростає прожитковий мінімум – зростає й мінімальна пенсія.

Підсумок 2. Страховий стаж (30 років для жінок і 35 для чоловіків) потрібен тим, хто не має альтернативних джерел забезпечити собі старість та хоче гарантовано отримувати бодай мінімальну пенсію (прожитковий мінімум).

Підсумок 3. Не маєш 15 років стажу – можеш взагалі залишитися без пенсії. Мабуть, так кардинально ризикувати не варто. 15 років стажу дає право на пенсію, нижчу за мінімальну (нині це 949 гривень).

Підсумок 4. Кожен додатковий рік страхового стажу коштує дуже смішну суму: не більше 1% від мінімальної пенсії. Тобто прибавка до пенсії буде мізерною. Для пенсіонерів – 2016 у нашому прикладі – це 11,30 грн за кожен додатковий рік (від 1130 грн). Нині, з 01.01.19–14,97 грн (від 1497 грн).

Підсумок 5. За нинішніх умов пенсійного забезпечення доцільніше забезпечити інші джерела доходу на старість (депозит, інші пасивні доходи), ніж намагатися заробити (чи «купити») додатковий стаж. Але це твердження актуальне для «нелегалів», доходи яких дозволяють щось відкладати. 

 Питання: А якщо людина оформлена на півставки, і від цієї суми роботодавцем сплачене ЄСВ, вона може «докупити» собі стаж?

– Із 01 січня 2019 року спрощенці 2-ї та 3-ї групи в обов’язковому порядку мають платити ЄСВ не нижче за 918,06 гривні – тобто за рік страхового стажу. Проте спрощенці 1-ї групи мають право платити половину цієї суми –    459,03 гривні. Але й страховий стаж для них розраховуватиметься відповідно до сплачених страхових внесків. Так само, як і для працівників на півставки –рік за півроку.  

Єдиний соціальний внесок нині адмініструє податкова служба.   Можливість «купити стаж» є  –  це добровільна сплата єдиного внеску.  Так, стаття 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачає, що людина, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, або, наприклад, працює за кордоном, може сплачувати єдиний внесок добровільно. Для цього треба звернутися до ДФС за місцем проживання (податкової) із заявою.  Її розглянуть у термін 30 днів та укладуть з людиною угоду на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Передбачено, що така угода укладається на термін не менше року. У цьому випадку щомісяця потрібно буде сплачувати суму, не меншу за мінімальний страховий внесок – у 2019 році це 918,06 гривні. Це може бути виходом, наприклад, для тих, кому не вистачає 1–2 роки для мінімального страхового стажу (15 років). Крім того, згадана стаття Закону обумовлює можливість доплатити внески за попередні періоди – зробити одноразову сплату (за рік чи більше). Але платити внески доведеться не в тому розмірі, в якому вони визначалися в попередні роки, а в розмірі на дату укладання договору – тобто нині це 918,06 гривні за кожен місяць. Таким чином, один рік страхового стажу у 2019 році коштує 11016,72 гривень. Добровільно сплачувати страхові внески, а відтак «купувати» страховий стаж можуть майже всі. Це студенти, які навчаються й не хочуть втрачати ці роки. Це безробітні, які і не працюють, і не перебувають на обліку у Центрі зайнятості, а, наприклад, живуть за гроші рідних. Це люди, які працюють неофіційно. Добровільно сплачувати внески можуть і заробітчани, які працюють за кордоном. Проте є одна умова: за той період, коли людина хоче добровільно сплатити внески, вона не повинна підлягати страхуванню у системі загальнообов’язкового пенсійного страхування (тобто не повинна бути оформленою на роботу).

Кількість переглядів: 0