Мабуть, в Олександрівці не знайдеться людини, яка б була байдужою до долі нашого цукрового заводу. Це – історія і недавнє сьогодення селища. Багато десятиріч підприємство давало роботу значній частині жителів (тут виросли навіть династії цукроварів!) і вносило немалі, а краще сказати найбільші, гроші до бюджету району, які підтримували розвиток і благоустрій селища, забезпечували пенсії та інші потреби. Не даремно за ним закріпилася слава флагмана промисловості Олександрівщини. Та ось з осені 2007 року завод стоїть. Тож, мабуть, і ветеранам-цукроварам, і тим молодим людям, кому після припинення виробництва довелося шукати роботу, та й іншим жителям не звично було бачити навіть під час цьогорічної урочистої ходи у День Перемоги цукровий завод не у голові колони. Не звично і… прикро.
Та й чуток за ці майже чотири роки народилося немало – обладнання вивезене, металеві вироби вирізані, підприємство продається… Тому й засумнівалися олександрівці, коли селищем пішли розмови: „Завод набирає спеціалістів і починає ремонт.”
Це, на щастя, не просто розмови.
– З четвертого квітня на підприємстві розпочалися ремонтні роботи по підготовці обладнання, транспортних засобів та дільниць до виробничого сезону. На виконання запланованого передбачено витратити більше десяти мільйонів гривень. Нині виконана третина обсягу запланованого, – розповідає генеральний директор ПАТ „2-й імені Петровського цукровий завод” Микола Обідін. І додає, що є об’єкти, які вимагають малих капіталовкладень, а є які навпаки – великих. Багато часу і немалих грошей на ремонт потребують зовнішні споруди. Так, дощі, сніги за ці майже чотири роки лотки гідротранспортерів вод 2-ї та 3-ї категорій та станцію перекачування води привели у непридатний стан. Це на сьогоднішній день найважливіші об’єкти. Як і відстійники вод 3-ї категорії, які знаходяться в аварійному стані. Тож керівництву підприємства зараз доводиться займатися перерозподілом коштів між об’єктами. 
На відстійниках та з гідротранспортерами дійсно роботи багато. Можна сказати, що їх доводиться зводити по-новому. Там потрібно виконати великий обсяг будівельних робіт. Але просто так запросити будівельників з вулиці – зась. Приступити до виконання необхідної роботи має право лише підрядник – організація, яка виграла тендер. Тендерні пропозиції розглядаються у Москві власниками заводу, вони і вирішують, хто працюватиме. І хоча вся інформація у російську столицю передається і одержується Інтернетом, все ж це витрата часу, який для цукроварів у ці дні на вагу золота.
Взагалі власники підприємства ретельно слідкують за ходом ремонту. Тому заводчанам щоп’ятниці доводиться звітувати про хід ремонтних робіт на підприємстві. І не просто на словах, а подавати конкретну інформацію зробленого в документах, де вказуються і обсяги, і якість. Зацікавлена в успішному ремонтному процесі на заводі і районна та обласна влади. Тому, підкреслює Микола Обідін, представники району та області не лише телефонують, а й безпосередньо бувають на заводі. 
За словами технічного директора підприємства Олександра Масельського, планова чисельність на період ремонту підприємства 299 робітників, на сьогодні працює 287 осіб. Якщо брати у процентному відношенні, скільки повернулося на завод „старих” кадрів і скільки набрано новачків, то по відділах вона різна. Приміром, у відділ головного механіка, електроцех, теплоелектроцентраль та деякі інші прийшло 60-70 відсотків колишніх робітників. Та й очолили їх, можна сказати, ветерани – начальник ТЕЦ – Іван Іванович Шмарко, головний енергетик – Микола Іванович Григус.
А ось у тракторному парку – 90 відсотків нових спеціалістів та й керівник там не з заводчан – Василь Якович Сорока. Це ж стосується й будівельної дільниці, кількість робітників там невелика – всього 7 чоловік, але всі новенькі. У механічній майстерні лише завідуючий Євген Олексійович Журавський з колишніх, решта – новачки. Багато свіжих кадрів працюють на зовнішніх спорудах та кагатному полі, у відділі контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. До речі, як зазначає Олександр Масельський, якраз у відділі контрольно-вимірювальних приладів й зараз не вистачає спеціалістів. „Там найбільший некомплект”, – уточнює він. Так, спеціалістів для роботи з контрольно-вимірювальними приладами вищі навчальні заклади випускають, але всі вони вузької спеціалізації. А для роботи на цукровому заводі така спеціалізація повинна бути значно і значно розширеною, тож і не знаходиться бажаючих і головне – знаючих працювати у відділі. 
Переважна частина заводчан з Олександрівки, чоловік 45 – з Нової Осоти та сусідньої Кам’янки. З Кам’янки брали на роботу таких спеціалістів, яких не можна було знайти у нашому селищі і які добре знаються на виробництві – це, зокрема, 2 технологи та начальник будівельної дільниці. Технологи раніше працювали у себе на цукровому заводі, та підприємство закрилося, і вони вирушили на роботу в Олександрівку.
Не місцевих щодня привозить і відвозить автобус підприємства. ПАЗик, який десятиріччями служив цукроварам, вже списаний. У 2006 році придбано новий автобус. Він досить зручний і комфортабельний.
І найголовніше – чи буде на заводі цукрова сировина? У районі посіяно 2500 гектарів цукрових буряків. Та, зрозуміло, що цієї кількості недостатньо, щоб спрацювати хоч, як кажуть, на нулі. Генеральний директор має домовленість з керівниками сільськосподарських підприємств сусідніх районів – Кіровоградського, Новоукраїнського, Компаніївського на постачання солодких коренів. „Загалом повинні вийти на сировину з площі більше шести тисяч гектарів”, – уточнює Микола Обідін. Хоча сільгоспвиробники поки що не поспішають підписувати договори. Мабуть, прицінюються, обдивляються і основне – роздумують, мають сумніви, чи встигнуть олександрівські цукровари бути готовими до сезону бурякопереробки і як почнуть роботу. Тому на початку червня запланована зустріч сільгоспвиробників безпосередньо на заводі, щоб вони змогли ознайомитися з ходом ремонтних робіт і висловили свою думку. 
Цей рік для наших цукроварів напевне доленосний. У Москві чітко сказали, що якщо в Олександрівці спрацюють без збитків, то надалі підприємству будуть надані кошти на модернизацію, удосконалення і розширення виробництва.
Тож всі ремонтні та підготовчі роботи підприємство твердо планує закінчити 20 серпня – 1 вересня. На той час у штаті підприємства вже буде більше 500 осіб. А поки що у ці днів крім ремонту ще й заводські швачки активно шиють фільтрувальні елементи для дискових фільтрів та готують мішки. Отже, є надія – олександрівський цукор таки буде!