Цукровий завод: ремонтують, будують і… готують мішки

    Мабуть, в Олександрівці не знайдеться людини, яка б була байдужою до долі нашого цукрового заводу. Це – історія і недавнє сьогодення селища. Багато десятиріч підприємство давало роботу значній частині жителів (тут виросли навіть династії цукроварів!) і вносило немалі, а краще сказати найбільші, гроші до бюджету району, які підтримували розвиток і благоустрій селища, забезпечували пенсії та інші потреби. Не даремно за ним закріпилася слава флагмана промисловості Олександ­рівщини.
    Та ось з осені 2007 року завод стоїть. Тож, мабуть, і ветеранам-цукроварам, і тим молодим людям, кому після припинення виробництва довелося шукати роботу, та й іншим жителям не звично було бачити навіть під час цьогорічної урочистої ходи у День Перемоги цукровий завод не у голові колони. Не звично і… прикро. 
    Та й чуток за ці майже чотири роки народилося немало – обладнання вивезене, металеві вироби вирізані, підприємство продається… Тому й засумнівалися олександрівці, коли селищем пішли розмови: „Завод набирає спеціалістів і починає ремонт.”
    Це, на щастя, не просто розмови.
    – З четвертого квітня на підприємстві розпочалися ремонтні роботи по підго­товці обладнання, транспорт­них засобів та дільниць до виробничого сезону. На виконання запланованого передбачено витратити біль­ше десяти мільйонів гривень. Нині виконана третина обсягу запланованого, – розповідає генеральний директор ПАТ „2-й імені Петровського цукровий завод” Микола Обідін. І додає, що є об’єкти, які вимагають малих капітало­вкладень, а є які навпаки – великих. Багато часу і не­малих грошей на ремонт потребують зовнішні спо­руди. Так, дощі, сніги за ці майже чотири роки лотки гідротранспортерів вод 2-ї та 3-ї категорій та станцію перекачування води привели у непридатний стан. Це на сьогоднішній день най­важли­віші об’єкти. Як і відстійники вод 3-ї категорії, які зна­ходяться в аварійному стані. Тож керівництву підприємст­ва зараз доводиться зай­матися перерозподілом кош­тів між об’єктами.
    На відстійниках та з гідро­транспортерами дійсно ро­боти багато. Можна сказати, що їх доводиться зводити по-новому. Там потрібно виконати великий обсяг будівельних робіт. Але просто так запросити буді­вельників з вулиці – зась. Приступити до виконання необхідної роботи має право лише підрядник – органі­зація, яка виграла тендер. Тендерні пропозиції розгля­даються у Москві влас­никами заводу, вони і вирі­шують, хто працюватиме. І хоча вся інформація у ро­сійсь­ку столицю передається і одержується Інтернетом, все ж це витрата часу, який для цукроварів у ці дні на вагу золота.
    Взагалі власники підпри­ємст­ва ретельно слідкують за ходом ремонту. Тому заводчанам щоп’ятниці дово­диться звітувати про хід ремонтних робіт на підпри­ємстві. І не просто на словах, а подавати конкретну інфор­мацію зробленого в до­кументах, де вказуються і обсяги, і якість. Зацікавлена в успішному ремонтному процесі на заводі і районна та обласна влади. Тому, підкреслює Микола Обідін, представники району та області не лише телефо­нують, а й безпосередньо бувають на заводі.
    За словами технічного директора підприємства Олександра Масельського, планова чисельність на пе­ріод ремонту підприємства 299 робітників, на сьогодні працює 287 осіб. Якщо брати у процентному відношенні, скільки повернулося на за­вод „старих” кадрів і скільки набрано новачків, то по відділах вона різна. При­міром, у відділ головного механіка, електроцех, тепло­електроцентраль та деякі інші прийшло 60-70 відсотків колишніх робітників. Та й очолили їх, можна сказати, ветерани – начальник ТЕЦ – Іван Іванович Шмарко, го­ловний енергетик – Микола Іванович Григус.
    А ось у тракторному парку – 90 відсотків нових спеціалістів та й керівник там не з заводчан – Василь Якович Сорока. Це ж сто­сується й будівельної діль­ниці, кількість робітників там невелика – всього 7 чоловік, але всі новенькі. У механічній майстерні лише завідуючий Євген Олексійович Жу­равсь­кий з колишніх, решта – новачки. Багато свіжих кад­рів працюють на зовнішніх спорудах та кагатному полі, у відділі контрольно-вимірю­вальних приладів та авто­матики. До речі, як зазначає Олександр Масельський, якраз у відділі контрольно-вимірювальних приладів й зараз не вистачає спеціа­лістів. „Там найбільший некомплект”, – уточнює він. Так, спеціалістів для роботи з контрольно-вимірю­валь­ними приладами вищі нав­чальні заклади випускають, але всі вони вузької спе­ціалізації. А для роботи на цукровому заводі така спе­ціалізація повинна бути знач­но і значно розширеною, тож і не знаходиться бажаючих і головне – знаючих працю­вати у відділі.
    Переважна частина завод­чан з Олександрівки, чоловік 45 – з Нової Осоти та су­сідньої Кам’янки. З Кам’янки брали на роботу таких спе­ціалістів, яких не можна було знайти у нашому селищі і які добре знаються на ви­роб­ництві – це, зокрема, 2 технологи та начальник бу­дівельної дільниці. Технологи раніше працювали у себе на цукровому заводі, та під­приємство закрилося, і вони вирушили на роботу в Олек­сандрівку.
    Не місцевих щодня приво­зить і відвозить автобус підприємства. ПАЗик, який десятиріччями служив цукро­варам, вже списаний. У 2006 році придбано новий автобус. Він досить зручний і комфор­табельний.
    І найголовніше – чи буде на заводі цукрова сировина? У районі посіяно 2500 гек­тарів цукрових буряків. Та, зрозуміло, що цієї кількості недостатньо, щоб спрацю­вати хоч, як кажуть, на нулі. Генеральний директор має домовленість з керівниками сільськосподарських під­приємств сусідніх районів – Кіровоградського, Но­во­укра­їнського, Компані­ївсь­кого на постачання солодких коренів. „Загалом повинні вийти на сировину з площі більше шести тисяч гек­тарів”, – уточнює Микола Обідін. Хоча сільгоспви­робники поки що не поспі­шають підписувати дого­вори. Мабуть, прицінюються, обдивляються і основне – роздумують, мають сумніви, чи встигнуть олександрівські цукровари бути готовими до сезону бурякопереробки і як почнуть роботу. Тому на початку червня запланована зустріч сільгоспвиробників безпосередньо на заводі, щоб вони змогли озна­йоми­тися з ходом ремонтних робіт і висловили свою думку.
    Цей рік для наших цукроварів напевне доле­носний. У Москві чітко ска­зали, що якщо в Олек­санд­рівці спрацюють без збитків, то надалі підприємству бу­дуть надані кошти на модер­ни­зацію, удосконалення і розширення виробництва.
    Тож всі ремонтні та підго­товчі роботи підприємство твердо планує закінчити 20 серпня – 1 вересня. На той час у штаті підприємства вже буде більше 500 осіб. А поки що у ці днів крім ремонту ще й заводські швачки активно шиють фільтрувальні еле­менти для дискових фільтрів та готують мішки. Отже, є надія – олександрівський цукор таки буде!
 
 
 
Кількість переглядів: 136