Серця вперше торкнулась тривога,
Хоч співає воно, як дитя.
Нині стелиться всім їм дорога
Із дитинства в доросле життя.
Ці поетичні рядки про випускників шкіл. На Олександрівщині їх нинішнього року 236.
Позаду – десять років навчання, відповідальний період у житті. Пройдено довгий шлях від несміливих літер до складних математичних формул, від перших слів у Букварі до серйозних літературних творів, від „класиків-нуликів” до першої любові. Тисячі уроків, різноманітних спортивних занять, святкових вечорів, які крок-за-кроком вели дітей у цікаву і незвідану країну Знань.
А тепер – випускний вечір та вручення атестатів про середню освіту. І хоча попереду ще проходження тестів зовнішнього незалежного оцінювання, та все ж – прощання зі школою наступило. Не приховує радощів перша вчителька: „Виросли мої журавлята!”, посміхаються вчителі: „Такі дорослі і самостійні стали учні!”, блищать сльозинки на очах у мам: „Як швидко пробіг час!..”
На випускному вечорі дівчата, мов справжнісінькі леді, у вишуканих сукнях, з гарними зачісками. Хлопці – у строгих костюмах, краватках. Море квітів, щасливі посмішки, численні привітання і побажання.
Журавлята вирушили у дорогу. Хай щастить їм!
